Науковий вісник Мелітопольського державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка

Cоціально-педагогічні чинники розвитку міжетнічних відносин студентів

Баранцова Ірина — 2025-04-08

У статті подано нове розуміння соціально-педагогічних чинників розвитку міжетнічних відносин у студентів сучасних університетів, проведено аналіз існуючих точок зору науковців на предмет дослідження сутнісних і структурних компонентів міжетнічних відносин, а також визначено компоненти міжкультурної компетентності в контексті міжетнічного середовища. У статті автор наводить визначення міжкультурної компетентності кількома українськими та зарубіжними науковцями, описує її характеристики та особливості в контексті міжетнічного середовища. У статті наголошується, що потреба в міжкультурній компетентності зумовлена глобалізацією сучасного світу, а також потребами педагогічної науки в пошуку ціннісних орієнтацій і нового світогляду, необхідністю набуття компетентностей, які забезпечують виживання в новому світовому просторі.

Cприймання вчителями початкової освіти міжкультурної освіти та їх психічна стійкість

Ніколова Симона, Граммену Хрисула-Марія — 2025-04-08

Cприймання вчителями початкової освіти міжкультурної освіти та їх психічна стійкість. Мета статті – дослідити та проаналізувати уявлення вчителів початкової школи про міжкультурну освіту та оцінити рівень їх психічної стійкості. Дослідження буде зосереджено на розумінні факторів, які впливають на їхнє сприйняття, і потенційного зв’язку між цими сприйняттями та їх психічною стійкістю. Загальна кількість опитаних педагогів – 86, з них 62,8% жінки та 37,2% чоловіки від загальної кількості респондентів. Загалом отримані результати підкреслюють важливість надання вчителям належної підтримки, ресурсів і навчання для ефективної інтеграції міжкультурної освіти у їхню педагогічну практику. Вирішення виявлених проблем і підвищення готовності та стійкості вчителів можуть створити більш інклюзивне та культурно сприйнятливе навчальне середовище. Крім того, постійні зусилля з оцінки та підвищення ефективності ініціатив міжкультурної освіти можуть допомогти максимізувати їхній вплив на взаємодію та ставлення студентів.

Надання соціальних послуг сім’ям, які опинились в складних життєвих обставинах

Ірина Батарейна, Ганна Чижикова — 2025-04-08

У статті досліджено проблему організації соціального супроводу сімей, які потребують допомоги. Розглянуто структуру, розкрито алгоритм виявлення таких сімей. З'ясовано, що соціальний працівник вимагає міжвідомчої співпраці, формування в кожному окремому випадку команди з представників різних підрозділів виконавчої влади, місцевого самоврядування, громадськості для вирішення ключових проблем клієнта. Тому виникла необхідність формування та впровадження нових підходів до соціального супроводу. Узагальнено, що теоретичне і практичне значення полягає в тому, що виокремлено рівні вирішення соціальних проблем сімей та надано рекомендації організації соціального супроводу сімей. Зроблено висновки про те, що в подальшому необхідно сформувати та забезпечити реалізацію нового комплексного концепту реформування системи публічного управління у сфері соціального захисту населення України та соціального захисту дітей.

Просвітницький рух в Україні кінця XIX ст.

Оксана Бунчук, Юлія Марецька, Тетяна Таблер — 2025-04-08

У статті розглядаються суспільно-політичні та педагогічні передумови виникнення просвітницьких громад в Україні як центрів формування творчої інтелігенції (кінець ХІХ ст.). Діяльність просвітницьких товариств кінця ХІХ ст. – ціла епоха в розвитку історії освіти та культури України в цілому. Їхня просвітницька діяльність набула суспільного резонансу, долучаючись до загального процесу національного відродження. Прогресивна українська інтелігенція, працюючи в товариствах, пробуджувала національну свідомість, закладала основи демократичної освіти. Виникнення та діяльність різноманітних громадських організацій в Україні наприкінці ХІХ ст. – це своєрідне за своєю природою явище, яке мало не лише культурний, а й просвітницький характер, оскільки одним із головних їхніх завдань була зміна змісту та якості освіти українського народу. Шляхом аналізу історико-педагогічних джерел ми з’ясували, що кінець ХІХ ст. став для українців Наддніпрянської України періодом протистояння з владою за збереження національної культури. Зміни в Російській імперії стали потужним поштовхом до національного пробудження та активізації національної свідомості інтелігенції в українських губерніях. Бачачи свій обов’язок у розвитку національної культури, українська інтелігенція у своїй діяльності починає виділяти освітній напрям. Вперше в історії педагогічні проблеми широко обговорюються громадськістю, стають предметом громадської ініціативи, життя країни збагачується новим явищем – народно[1]просвітницьким рухом. Масовість учасників просвітницького руху, української інтелігенції, в містах призводить до логічної заміни одноосібної культурної праці діяльністю цілих товариств, громад. У громадах відбувалося формування майбутніх лідерів просвітницького руху: вчителів, науковців, лікарів, які поступово перетворювалися на національно[1]громадських діячів. Згодом громадівці стали членами багатьох освітніх організацій. Діяльність громадівців, багатьох представників української інтелігенції, проклала шлях до виходу на арену громадсько-просвітницьких ініціатив при національних (українських) організаціях (товариствах). Таким чином, майже все ХІХ ст. для українців, громадян Російської імперії, був часом боротьби за збереження власної мови, освіти та культури. Кращі представники провідного суспільно-просвітницького руху, у школі, в освіті народу, у створенні національної системи виховання бачили шлях до збереження нації. Кінець ХІХ – початок ХХ століття для українського народу – це період національного відродження, саморефлексії як етносу, як автентичної особистості в історії та сучасному світі.

Патріотичне виховання дітей дошкільного віку як складова соціокультурного контексту

Світлана Жейнова, Ольга Канарова — 2025-04-08

У статті розглянуто проблему патріотичного виховання дітей дошкільного віку, що є однією з найактуальніших на сьогодні. Проаналізовано підходи виховання у дітей національної культури, яка є внеском у загальнолюдські надбання демократичності, гуманізму, совісті, честі, гідності, громадянськості; виховання дітей на історичному минулому, яке формує у них патріотичний досвід. Схарактеризовано сутність сучасного процесу патріотичного виховання та формування патріотичного досвіду підростаючого покоління й акцентовано увагу на тому, що сьогодення, яке окреслене війною, виводить на якісно новий рівень уявлення та розуміння про патріотичне виховання як педагогічне й соціальне явище. Визначено, що патріотичний досвід формується під впливом оточення дитини та формує громадянську позицію дошкільника-Українця.

Визначення критеріїв успішної інтеграції дітей-біженців раннього та дошкільного віку з України в Німеччині (за результатами онлайн-опитування батьків дітей зазначених категорій)

Тетяна Житнік — 2025-04-08

У роботі представлено частину дослідження з якісного аналізу даних та співпрацю з інституціями та організаціями Німеччини, що дозволили акумулювати ідеї щодо досвіду роботи педагогів, представників громадських організацій, асоціацій, груп, структур та об’єднань із зазначеною категорією дітей. Загальна кількість учасників дослідницького проекту «Інтеграція та розвиток загальнолюдських цінностей дітей-біженців з України в Німеччині засобами культури» (Результати дослідницького Проєкту в рамках реалізації Гамбурзької програми для науковців, які перебувають у загрозливих умовах життя, Science Bridge for Ukraine (тривалість 01.12.22 – 30.09.23) – понад 1000 осіб. Серед яких представники організацій, асоціацій, установ (педагоги, психологи, соціальні працівники, менеджери, керівники підрозділів, волонтери тощо), діти-біженці з України, їхні батьки. Загальна кількість учасників онлайн-опитування (як додаткового дослідження українців-біженців, серед яких батьки дітей-біженців раннього та дошкільного віку з України) – 260 біженців з України, які наразі перебувають в Німеччині. В нашому дослідженні ми акцентуємо увагу на практичному досвіді країн ЄС, що стикнулися з цим соціальним викликом – великою кількістю українських біженців, їхнім психологічним здоров’ям, моральним станом, кризою життєдіяльності тощо. Аналіз діяльності та обговорення проблемного питання дозволили комплексно розглянути існуючі розробки в освітніх, соціальних і культурних пропозиціях для вразливих груп населення, які постраждали від конфліктів та війн.

Аналіз вітчизняного й іноземного досвіду методичного забезпечення з кібернетичної безпеки у професійні підготовці майбутніх інженерів-програмістів

Кирило Комарницький, Альона Чорна — 2025-04-08

У статті проаналізовано методичне забезпечення професійної підготовки майбутніх інженерів-програмістів у сфері кібербезпеки, розглянуто вітчизняний та іноземний досвід, зокрема стандарти, навчальні програми, методичні підходи та використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у навчальному процесі. Методологія дослідження містить кілька основних етапів та методів, що дозволяють всебічно вивчити питання методичного забезпечення кібернетичної безпеки у професійній підготовці майбутніх інженерів-програмістів. Літературний аналіз охоплює дослідження наукових статей, монографій, книг та інших публікацій, присвячених методичному забезпеченню кібербезпеки, що дозволяє зібрати та систематизувати інформацію про поточний стан наукових студій у цій галузі, а також огляд державних стандартів, нормативно-правових актів та рекомендацій, що регулюють професійну підготовку фахівців з кібербезпеки в Україні та за її кордоном. Порівняльний аналіз має у своєму складі порівняння навчальних програм та методичних підходів у провідних українських та закордонних університетах, що допомагає визначити сильні та слабкі сторони вітчизняної системи підготовки фахівців з кібербезпеки. Результати роботи демонструють нові дані щодо відмінностей між вітчизняним і закордонним підходами до методичного забезпечення з кібербезпеки. Встановлено, що українські університети акцентують увагу на базових аспектах кібербезпеки з обмеженим використанням інтерактивних методів і сучасних ІКТ через недостатню технічну оснащеність. Закордонні університети, навпаки, широко використовують інтерактивні методи, віртуальні лабораторії, симуляції та проблемно[1]орієнтоване навчання, що забезпечує більш глибоке засвоєння матеріалу та розвиток практичних навичок студентів. У висновках викладено рекомендації щодо інтеграції міжнародних стандартів у навчальні програми, розширення кількості практичних занять, активного використання сучасних онлайн-ресурсів і підвищення професійного розвитку викладачів. Запропоновано збільшити інвестиції у технічну базу університетів, організовувати курси підвищення кваліфікації для викладачів та налагоджувати співпрацю з міжнародними організаціями та провідними компаніями у сфері кібербезпеки. Інтеграція цих заходів сприятиме підвищенню якості підготовки фахівців з кібербезпеки в Україні та їх конкурентоспроможності на міжнародному ринку праці.

Зарубіжний досвід використання засобів інформаційно-комунікаційних технологій під час змішаного навчання у професійній підготовці фахівців у галузі інформаційних технологій

Владислав Кумейко, Альона Чорна — 2025-04-08

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю підвищення якості освіти в галузі інформаційних технологій (ІТ) шляхом інтеграції інформаційно[1]комунікаційних технологій (ІКТ) у змішане навчання. Мета статті полягає у вивченні зарубіжного досвіду впровадження ІКТ у навчальні процеси для підготовки фахівців у галузі ІТ та визначенні ефективних практик, які можуть бути адаптовані до інших освітніх систем. Основними проблемами, які розглядаються у статті, є недостатня інтеграція ІКТ у навчальні процеси, що впливає на якість підготовки фахівців, а також відсутність системного підходу до використання сучасних технологій у змішаному навчанні. Завданнями дослідження є аналіз ефективності різних методів використання ІКТ, визначення ключових елементів успішного впровадження ІКТ під час змішаного навчання на основі зарубіжного досвіду. Для досягнення мети дослідження використано такі методи: літературний аналіз, що становить собою дослідження наукових статей, книг, звітів та інших публікацій для визначення ключових тенденцій та методів впровадження ІКТ у змішаному навчанні; порівняльний аналіз підходів і методів використання ІКТ у різних країнах та навчальних закладах, що допомагає виявити ефективні практики та адаптувати їх до інших освітніх систем. Наукова новизна роботи полягає у систематизації та узагальненні зарубіжного досвіду використання ІКТ у змішаному навчанні, а також у розробці рекомендацій для впровадження ефективних практик в інших освітніх системах. Практичне значення роботи дає можливість застосування отриманих результатів для підвищення якості підготовки фахівців у галузі ІТ, що забезпечить їхню конкурентоспроможність на ринку праці. Результати дослідження демонструють, що інтеграція ІКТ у змішане навчання є ключовим фактором для підвищення якості освіти у галузі ІТ. Інтерактивні платформи, адаптивні системи, віртуальні лабораторії, мобільні додатки та VR є важливими елементами, які створюють ефективне, гнучке та адаптивне навчальне середовище. Впровадження цих технологій значно підвищує рівень професійної підготовки фахівців, забезпечуючи їх необхідними знаннями та навичками для успішної кар’єри.

Громадські організації як умова розвитку соціальної активності підлітків

Валентина Ляпунова, Оксана Бунчук — 2025-04-08

У статті розглядається проблема формування соціальної компетентності молоді в умовах сучасного суспільства, що характеризується динамічними соціальними змінами. Визначено роль громадських організацій у розвитку навичок ефективної комунікації, співпраці, відповідального прийняття рішень і громадянської активності. Проаналізовано теоретичні аспекти формування соціальної компетентності молоді, які висвітлюють роль громадських організацій у розвитку громадянської свідомості, правові аспекти залучення молоді до громадської діяльності, а також методи активного залучення молоді до соціальних ініціатив. Розкрито сутність понять «громадська організація», «громадянська свідомість», «соціальна активність». Визначено функції громадських організацій, види громадських організацій, спрямованих на роботу з підлітками (волонтерські, екологічні, культурні, освітні), та переваги залучення молоді до їх діяльності. Розглянуто сучасні механізми залучення молоді до активної участі у житті громади, зокрема використання соціальних мереж, освітніх програм з громадянської освіти, молодіжних рад та парламентів, міжнародних програм. Визначено соціально-педагогічні умови, що сприяють ефективному розвитку активності підлітків у громадських організаціях. Визначено, що громадські організації відіграють ключову роль у розвитку соціальної активності підлітків, сприяючи формуванню громадянської позиції, соціальних навичок та особистісному розвитку. Підкреслено важливість поєднання теоретичних знань із практичним досвідом, а також роль компетентних наставників у цьому процесі. Визначено проблеми та виклики співпраці громадських організацій з молоддю, такі як недостатня поінформованість, відсутність підтримки та стереотипи. Запропоновано шляхи подолання цих викликів, зокрема популяризацію волонтерства, співпрацю між школами та громадськими організаціями, а також підтримку молодіжних ініціатив.

Сучасні стратегії та методики формування критичного мислення у здобувачів освіти

Ірина Наумук, Олексій Наумук — 2025-04-08

У статті визначено підходи до тлумачення поняття «критичне мислення». Зокрема запропоновано: загальне визначення, психологічний підхід, філософський підхід, навчальний підхід, соціальний підхід, когнітивний підхід, освітній підхід, педагогічний підхід, логічний підхід, емоційний підхід, стратегічний підхід, етичний підхід, інтерактивний підхід, науковий підхід, креативний підхід, практичний підхід, інтеграційний підхід, самостійний підхід. Також у статті рекомендовано розглядати критичне мислення як складову особистісного розвитку, яка забезпечує уміння взаємодіяти з інформацією, оцінювати її на різних рівнях та з різних перспектив, приймати обґрунтовані рішення та бути відкритим до нових ідей. Крім того, визначені такі ефективні стратегії формування критичного мислення у здобувачів освіти: стратегія активного навчання, стратегія проблемного навчання, стратегія запитань та відповідей, стратегія використання візуальних інструментів, стратегія рефлексії, стратегія «А що як?», стратегія «Критичний аналіз», стратегія співпраці та дискусій, стратегія зворотного зв’язку. Особливу увагу у статті приділено методам формування критичного мислення у здобувачів освіти. Зокрема розглянуті актуальні методи, які мають широке застосування в закордонній практиці та чи є їхнє застосування доцільним в Україні. Сократівський метод, який базується на питанні-відповіді та сприяє розвитку критичного мислення через постановку відкритих питань, на які немає однозначних відповідей. Метод мозкового штурму, який дозволяє студентам вільно генерувати ідеї, які потім піддаються оцінці та аналізу. Метод кейс-стаді, який включає аналіз реальних або вигаданих ситуацій, де студенти повинні вирішити проблему, застосовуючи знання та навички. Метод аналізу аргументів, який фокусується на розборі і оцінці аргументів, зокрема визначенні їх сили, логічності та обґрунтованості. Метод «Техніка 6 капелюхів» Едварда де Боно, який полягає в тому, щоб студенти розглядали проблему з різних точок зору, кожна з яких символізується певним кольором капелюха. Метод «Пошук альтернатив», який допомагає студентам розвивати навичку пошуку альтернативних рішень при розв’язанні складних проблем. Метод «Групова робота», який дозволяє студентам спільно обговорювати та вирішувати проблеми, що також стимулює критичне мислення через взаємодію та обговорення різних точок зору. Метод проблемного навчання, який спрямований на вирішення реальних або вигаданих проблем, які стимулюють студентів до пошуку рішень, аналізу та прийняття обґрунтованих рішень.

Цінності моральності як основа розвитку етичного лідерства в освітньому середовищі

Світлана Терещенко — 2025-04-08

Сучасне освітнє середовище потребує етичних лідерів, здатних не лише ефективно керувати закладами освіти, а й формувати ціннісні орієнтири для виховання молоді. Етичне лідерство є важливим чинником, що сприяє підвищенню рівня довіри між викладачами та студентами, створенню здорового морального клімату та забезпеченню справедливості у процесі прийняття рішень. Проте в умовах глобалізації та соціокультурних змін спостерігається криза моральних орієнтирів, що ускладнює розвиток етичного лідерства. Аналіз останніх досліджень в Україні та за кордоном підтверджує ключову роль моральних цінностей у розвитку етичного лідерства. У статті розглядаються основні підходи до вивчення моральності та етичного лідерства, зокрема філософський, психологічний, соціологічний і педагогічний. Окрему увагу приділено концепціям етичного лідерства, таким як трансформаційне та ціннісно-орієнтоване лідерство. Визначено основні моральні цінності, які мають бути інтегровані у систему підготовки освітніх лідерів: чесність, справедливість, відповідальність, гуманізм, професійна етика та соціальна відповідальність. Запропоновано практичні підходи до формування етичного лідерства, зокрема інтерактивні методи навчання, наставництво, розробку кодексів етики, впровадження дисциплін з етичного лідерства, створення професійних ком’юніті та організацію етичних тренінгів для керівників освітніх установ. Окреслено основні виклики, пов’язані з імплементацією етичних стандартів в освітнє управління, серед яких недостатність нормативного регулювання, брак мотивації до морального саморозвитку та відсутність єдиних стандартів оцінювання етичної компетентності керівників. Визначено перспективи подальших досліджень у цій сфері, які включають посилення практичної підготовки майбутніх керівників, розширення міжнародної співпраці, розробку національної стратегії етичного лідерства в освіті та впровадження цифрових інструментів для оцінювання моральних компетентностей.

Класифікація цінностей ЄС та підходи до їх формування у педагогіці

Олена Федюніна — 2025-04-08

Статтю присвячено аналізу цінностей Європейського Союзу (ЄС) та визначенню підходів до їх формування у педагогічній практиці. Здійснено класифікацію цінностей ЄС на три основні групи: базові (гідність, права людини), соціальні (рівність, солідарність) та інституційні (демократія, верховенство права). Окреслено когнітивний, проєктний та комунікативний підходи до інтеграції цих цінностей у навчальний процес, особливо в контексті підготовки майбутніх філологів. Запропоновано методичні рекомендації щодо використання інтерактивних технологій (кейс-методу, рольових ігор, дебатів) для розвитку громадянських і міжкультурних компетентностей. Результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення освітніх програм і сприяти формуванню європейської ідентичності у студентів.

Філософія інклюзії: проблеми, теорія і практика

Ольга Фунтікова — 2025-04-08

У статті розглянуто сучасні проблеми інклюзії, визначені через екосистеми на теоретичному рівні. Різні рівні екосистем забезпечують подолання інклюзивних проблем. Досліджено історичний та сучасний розвиток філософії інклюзії, аналізуючи проблеми, теорію та практику в цій галузі. Авторами відстежено еволюцію інклюзивного підходу від його виникнення до сьогодення, підкреслено значення соціальної справедливості та рівності в освіті. Методами дослідження передбачено якісний аналіз літератури, порівняльний аналіз міжнародного досвіду та опис експериментального дослідження. Продемонстровано, що інклюзія сприяє соціальній інтеграції та зменшенню дискримінації, хоча існують виклики, такі як недоліки в культурній політиці країн. Визначено, що розв’язання культурних проблем відіграють важливу роль у розвитку інклюзивної освіти, впливаючи на політику, практику та теорію, підкреслюючи важливість їхнього внеску.

Соціально-педагогічні виміри інклюзивної освіти в країнах Європейського Союзу

Юлія Шевченко, Валентина Кондратенко — 2025-04-08

У статті розглянуто актуальність інклюзивної освіти в сучасному суспільстві, підкреслено її роль у формуванні рівних можливостей для дітей із особливими освітніми потребами (ООП). Наголошено, що інтеграція таких учнів у загальноосвітній простір сприяє їхній соціалізації та розвитку. Вивчення досвіду європейських країн дозволяє визначити основні стратегії впровадження інклюзії, серед яких важливими є адаптація навчальних програм, підготовка педагогів і створення підтримуючого освітнього середовища. Попри позитивну динаміку, зокрема у країнах ЄС, впровадження інклюзії зіштовхується із викликами: суспільними стереотипами, недостатнім фінансуванням, відсутністю кваліфікованих фахівців. Водночас документ висвітлює успішні практики в таких країнах, як Польща, Фінляндія, Данія та інших, де застосовуються індивідуальні освітні плани, працюють інклюзивні консультативні центри, а вчителі отримують спеціальну підготовку. Україна також зробила кроки у напрямку інклюзії, ухваливши відповідні законодавчі акти та створюючи інклюзивні класи. Важливим завданням залишається удосконалення підготовки педагогів та використання міжнародного досвіду для формування толерантного суспільства, яке забезпечить рівний доступ до якісної освіти для всіх дітей. Таким чином, дослідження акцентує увагу на важливості стратегічного підходу до впровадження інклюзії як у Європі, так і в Україні, забезпечуючи інтеграцію учнів із ООП у соціум.

Робота тьютора в навчальному процесі: перспективи та розвиток у порівнянні з країнами ЄС

Олена Шершньова — 2025-04-08

Статтю присвячено аналізу роботи тьютора в навчальному процесі в умовах російської агресії проти України. Розглянуто роль тьюторської підтримки у забезпеченні безперервності освіти під час воєнних дій, зокрема в умовах дистанційного та змішаного навчання. Проаналізовано психологічні, соціальні та освітні виклики, з якими стикаються учні та студенти в умовах війни, а також методи, які застосовують тьютори для підтримки емоційного стану учнів, адаптації до нових умов та подолання освітніх прогалин. Окрему увагу приділено використанню цифрових технологій, що дозволяють забезпечувати ефективну тьюторську підтримку навіть у кризових ситуаціях. Зроблено висновки про необхідність підвищення кваліфікації тьюторів для роботи в умовах війни та поствоєнної відбудови освітньої системи України.