ПРЕЗУМПЦІЯ ПОСТІСТОРІЇ ТА «PAST-PERFECT» СУЧАСНОСТІ

Abstract

Александров Денис. Презумпція постісторії та «past-perfect» сучасності
у філософії постмодерна.
В онтологічному сенсі у статті проаналізовано проблему «кінця історії»
в сучасному суспільстві, яке стало кризовим за характером (технологічним,
ціннісним), своєю формою та змістом, породило спектр глобальних «небезпек»,
що зачіпають буттєві інтереси людства. Вони, своєю чергою, максимально
актуалізують завершення людського існування в суспільній свідомості.
Онтологічну реальність розглянуто в контексті соціальної ентропії,
конфліктів, з огляду на виклик історії. Констатовано перетворення цієї
реальності з комфортної на дискомфортну, тобто безпритульну, небезпечну,
що підриває можливості суб’єкта ухвалювати ефективні рішення, програми,
породжує потоки дезорганізації. Наголошено, що дезорганізація може схилити
будь-якого історичного суб’єкта до спроби насильницького повернення
колишньої людської реальності, провокуючи, з одного боку, потоки архаїзації, а
з іншого – інноватики. Розкрито витоки ускладнення й пошук сенсів історичної
ситуації в Україні, яка характеризується інтеграційною і світоглядною кризою
суспільства. Проаналізовано «кінець історії» як стійку міфологему, найбільш
загальну форму пояснення соціально-історичного процесу, коріння якої –
в есхатологічному світобаченні. Як результат «первісного страху» перед
нез’ясовною стихією буття, концепт «кінець історії» визначено одним
із потужних чинників детермінації людської діяльності. Екзистенційно
розглянуто «кінець історії» як органічний елемент уявлень про ідею межі, що
визначає перехід від циклічного трактування соціального часу (де сьогодення
визначається через минуле) до векторного (де сьогодення визначається через
майбутнє). З’ясовано, що періодична актуалізація ідеї «кінця історії»
в суспільній свідомості є показником світоглядних криз, тобто якісних змін
системи уявлень про реальність, людину та відносини людини з реальністю.
Ключові слова: ідея кінця історії, онтологізація, філософія постмодерну,
криза раціональності, міфологізація.