«Бессарабське питання» 1918-1920 рр. в роботах закордонних дослідників

Анотація

В 1919 р. Париж став центром світової дипломатії, оскільки саме тут відкрилася конференція, яка мала підвести підсумки Першої світової війни. З точки зору тактичної мети вона мала випрацювати комплекс договорів з переможеними країнами Четвертного союзу. Стратегічно ж мова йшла про перерозподіл сфер впливу і створення нової карти Європи та світу. Серед інших, дискусії та протиріччя у середовищі керівництва конференції викликали питання, пов’язані із територіями колишньої Російської імперії, де в той час йшла громадянська війна. Однією з ключових проблем було «бессарабське питання», на позитивне вирішення якого сподівалися декілька сторін: Румунія, УНР, уряди генералів А. Денікіна та О. Колчака, РСФРР, УСРР. У підсумку відкритих дебатів та домовленостей 28 жовтня 1920 р. був підписаний Паризький протокол, який визнавав суверенітет Румунії над Бессарабією.

Історіографічний доробок з теми свідчить про зацікавлення науковців в його вивченні та переосмисленні. При цьому «бессарабське питання» 1918-1920 рр. оцінювали, аналізували та характеризували з абсолютно діаметрально протилежних позицій, починаючи з цілковитого схвалення і, закінчуючи беззастережним засудженням.Метою статті є аналіз наукових публікацій закордонних дослідників (російськомовних авторів), присвячених вивченню «бессарабської проблеми» впродовж 1918-1920 рр. В цілому тема територіальної приналежності краю знайшла своє часткове відображення в працях зарубіжних істориків, але потребує подальших досліджень та наукового переосмислення.