ЗМІНИ КОНЦЕПТУАЛЬНОГО АПАРАТУ ПЕДАГОГІКИ У ФОРМУВАННІ ТРАДИЦІЇ ДИСКУРСИВНОЇ ПРАКТИКИ ФІЛОСОФІЇ ОСВІТИ Й КОМУНІКАТИВНОСТІ НАВЧАННЯ

Анотація

Людина сьогодні існує в ситуації гіперреальності, серед безлічі симулякрів, різних інтерпретацій і в розриві з дійсністю. Тому необхідно задати нові орієнтири для свідомості людини, які були б відмінними від орієнтації і на буденну свідомість, і на загальнозначущість наукового знання. Виховання й освіта не можуть бути реалізацією яких-небудь універсальних цілей – істини, емансипації, демократії, освіти, збільшення влади, що формуються грандіозними наративами. Але це означає, що проголошується кінець того грандіозного проекту, який пов’язаний з Просвітництвом, – проектом загальної та рівної для всіх освіти. Кожна людина й будь-яка дитина можуть і повинні бути тією чи іншою мірою особистостями, які виховують – у цьому кредо постмодернізму й пов’язаної з ним концепції філософії освіти.

Ключові слова: філософія освіти, педагогіка, постмодернізм, комунікація, дискурс, симулякр, знання, досвідне навчання, суб’єктивна дидактика, соціальна дійсність освіти, комунікаційний контекст.