Опозиція «свій / чужий» як просторова домінанта малої прози О. Деркачово

Анотація

Стаття присвячена розгляду часопросторової опозиції «свій / чужий» як поетикальної домінанти авторського стилю О. Деркачової з позиції функціонування в малій прозі письменниці. Новели й оповідання О. Деркачової органічно вписуються в канон сучасного мистецтва слова малих прозових форм, особливо в контекст «жіночої» прози, тож її аналіз дає шляхи розуміння тенденцій розвитку літератури початку ХХІ ст., зокрема її філософських аспектів. Тож доцільним стало використання в поєднанні, насамперед, міждисциплінарного та культурно-історичного методів.

Визначено, що О. Деркачова змальовує протилежні світоглядні позиції (чоловічі / жіночі, дитячі / дорослі, закохані / розчаровані, щасливі / зраджені та ін.), буттєві принципи та життєві шляхи. Маркування хронотопу передбачає осмислення таких його аспектів, як кольорова гамма, звукове наповнення та смакові характеристики.

Доведено, що вихідною точкою розвитку хронотопу є «своя» буттєва сфера, сформована ціннісними орієнтирами героїв, душевно близькими їм топосами країни, міста, дому або робочого місця, де вони почувають себе щасливими. Символічно маркованим є «чужий» простір, який часто співвідноситься із поняттям маскулінності або позначений відсутністю коханого чоловіка.

Зроблено висновок, що О. Деркачова часто звертається до авторських варіацій семантичної парадигми опозиції «свій / чужий». Ключовими персонажами творів письменниці є жінки, тому типово «своєю» стає сфера, що оточує кожну з них, натомість ознаки «чужої» набуває простір, у якому існують чоловіки.

Проза письменниці реалізує основні тенденції розвитку української жіночої прози поч. ХХІ ст. та завдяки формально-змістовим експериментам авторки посідає гідне місце в сучасному літературному процесі.