Child-centered approach to teaching as a holistic category

Анотація

Статтю присвячено аналізу
обговорення теоретичних засад
дитиноцентрованого навчання
з погляду закордонних учених.
Проблему проаналізовано як цілісну
категорію. Показано, що концептуалісти
та постструктуралісти все частіше
критикують орієнтовану на дитину
педагогіку, оскільки вона надмірно
покладається на застарілі уявлення про
розвивальну практичну діяльність.
Реконцептуалісти вважають, що теорії
розвитку слід критично досліджувати
міжкультурно, тоді як
постструктуралісти розглядають це
з оціасльної позиції, щоб
реконструювати погляди на
дитиноцентрованість на основі її
численних значень та дискурсу. У статті
доведено, що принцип
дитиноцентрованості є продуктом трьох
парадигм (орієнтованість на дитину,
реконцептуалізм та постструктуралізм)
і відмінностей у розумінні дитини та її
поведінки. Урахування цих парадигм
може розвинути орієнтованість на
дитину з більш широких позицій – від
мікрошару шкільного навчання до
мезошару громади та макрорівня
суспільства, застосовуючи для цього
перегляд і реструктуризацію. Такий
синтез сприятиме глибшому розумінню
оптимального навчання дитини та
розширенню цілей педагогіки на
макросоціальному рівні.