Здоров’язбережувальні технології в освітньому просторі

Анотація

У статті розкрито умови оптимізації оздоровчої роботи в навчальних закладах і извначено основні здоров’язбережувальні освітні технології, змістом яких є засоби фізичної культури як найбільш доступні й оптимальні чинники формування та збереження здоров’я дітей і молоді. Обґрунтовано систему заходів, що охоплює взаємозв’язок і взаємодію всіх факторів освітнього середовища, спрямованих на збереження здоров’я дитини на всіх етапах її навчання та розвитку. Показано, що принципи збереження здоров’я, поширені в сучасному освітньому просторі, беруть свій початок із педагогічної спадщини видатних мислителів, учених, педагогів різних країн та історичних епох. З’ясовано, що основні положення нової парадигми освіти ґрунтуються на впровадженні здоровʼязбережувальних технологій у практику освітніх закладів, що допомагає розв’язати проблеми модернізації сучасного освітнього процесу з урахуванням особистісно- діяльнісного аспекту. Акцентовано на тому, що обізнаність із здоровʼязбережувальними технологіями, володіння ними та їх застосування – найважливіші складники професійної компетентності сучасного фахівця з фізичної культури та реабілітації. Робота в тісному взаємозв’язку з емдичними працівниками, практичними психологами, соціальними працівниками – усіма, хто зацікавлений у збереженні та відновленні здоров’я населення, дає змогу створити здоров’язбережувальне середовище, центром якого є здоров’язбережувальна діяльність майбутнього фахівця з фізичної культури та фізичної реабілітації. Схарактеризовано класифікації здоровʼязбережувальних освітніх технологій, в основі визначення яких – ключові цілі й завдання, а також провідні засоби здоров’язбереження, що застосовуються в педагогічному процесі закладу вищої освіти. Доведено, що використання біоенергетичних властивостей природи формує у студентів позитивну мотивацію до здорового способу життя.