Формування в учнів початкової школи толерантного ставлення до дітей з особливими освітніми потребами

Анотація

У статті висвітлено результати теоретико-емпіричного дослідження процесу формування в учнів початкової школи толерантного ставлення до дітей з особливими освітніми потребами. Однією з найважливіших якостей, що її мають набути молодші школярі в процесі освітньо-виховного процесу, визнано ключову компетентність, якої кожен потребує для особистої реалізації, для особистісного розвитку, активної громадянської позиції, соціальної інклюзії тощо. Наголошено на важливому моменті для формування толерантного ставлення – упровадження соціально значущої діяльності вчителя початкової школи, розкриття перед учнями їх активної соціальної позиції, формування усвідомлення важливості толерантності, розвиток емоційного відгуку на проблеми іншої людини, яка має особливі освітні потреби тощо. З’ясовано, що рівноправність між учасниками будь-якого процесу, зокрема й освітнього, що має на меті забезпечення нових інтересів, виникнення взаємної поваги, розвиток здатності розкритися як особистість для розв’язання питань, над якими працює все суспільство, становить основу формування толерантності. Емпіричне дослідження засвідчило, що ціннісний, психолого-емоційний і поведінковий компоненти охоплюють інформаційну обізнаність з проблемами рівноправності людей з інвалідністю, можливість реагування на них і надання допомоги, знання про моральні цінності й норми спілкування з особами, які мають особливі освітні потреби, як-от: миролюбність, доброзичливість, співпереживання, емпатія, уміння слухати і чути, емоційна стійкість, увічливість, чуйність в поведінці, готовність прийти на допомогу, комунікативність тощо. Отже, вияв толерантного ставлення до дітей з особливими освітніми потребами означає, з одного боку, дотримання учнем початкової школи власних переконань, а з іншого – визнання ним прав таких дітей.