Психологічний аспект тяжіння дітей дошкільного віку до сприймання творів мистецтва 20-го століття (на прикладі робіт Анрі Матісса та Пабло Пікассо)

Анотація

Актуальність дослідження зумовлена стрімкими змінами і трансформаціями в усіх сферах життєдіяльності підростаючої особистості, зокрема в освіті. Нагальною проблемою сьогодення є потреба у програмно-методичному забезпеченні художньо-естетичного розвитку старших дошкільників засобами візуального мистецтва, враховуючи технологізацію в освіті та неконтрольовані стрімкі зміни, попит та пропозиції у досліджуваному полі. Метою дослідження є визначення психологічних складових, що пояснюють тяжіння дітей дошкільного віку до сприйняття творів мистецтва ХХ століття, як «зрозумілого» для дітей дошкільного віку, формулювання спільних характеристик художніх образів зазначених груп реципієнтів шляхом контент-аналізу робіт митців- авангардистів та малюнків дітей старшого дошкільного віку. Методологією дослідження є праці українського мистецтвознавця, педагога Ф. Шміта, який досліджував мистецтво та його виховний вплив на особистість дитини, зосереджував увагу на стадіальності зображення дитячого малюнка та визнавав певні паралелі між розвитком мистецтва (стилі й напрямки) та стадіальністю зображення дитячого малюнка; роботи Г. Кершенштейнера – представника біогенетичної теорії, в якій зазначається, що зміни на кожному етапі розвитку дитини синхронно відбиваються і в процесі становлення її можливостей під час образотворчої діяльності. Відповідно, мистецьке, естетичне середовище, свідомо підібраний візуальний демонстраційний ряд творів мистецтва дає різноманітні ефекти впливу на художньо-естетичний розвиток дитини. Зазначені ефекти впливу мають завжди соціальний контекст та вирішальне значення для розвитку дитини. Важливо наголосити на тому, що в художніх образах митців ХХ століття чітко прослідковується неповторна індивідуальність, чуттєвість та естетична свобода/ воля, що, в свою чергу є спільною і природньою для дітей старшого дошкільного віку. У дослідженні прагнемо визначити важливість демонстрування творів мистецтва ХХ століття у процесі художньо-естетичного розвитку особистості, як «максимально зрозумілих дітям».