КУЛЬТУРНИЙ ПРОСТІР БУТТЯ GENIUS LOCI (НА ПРИКЛАДІ ТОПОСІВ ДОМУ Й РОДИННОГО ВОГНИЩА)

Анотація

У процесі освоєння природного простору людина наповнювала його знаками та значеннями – відбувалася міфологізація, сакралізація, аксіологізація ознак простору, їх семантизація чи десемантизація, стереотипізація. Із часом додатковому означенню підлягали не тільки первинні, природні ознаки, а й вторинні – вироблені культурою або нею переосмислені. Наявність такої символічної метрики проявляється в усіх феноменах людського світу, насамперед у традиційному людському житлі з його сакральним центром – родинним вогнищем. У пропонованому дослідженні на прикладі топосів Дому й родинного Вогнища висвітлюється регіонально-культурна своєрідність прояву феномена «genius loci» в культурному просторі Північного Приазов’я.