«Герменевтичний поворот» основоположних концептів у дискурсах і нарративах постмодернізму

Анотація

«Граничні» концепти у рефлексії постмодернізму з усією очевидністю демонструють: постмодернізм з його нормалізацією плюралізму та антифундаціоналізмом відстає від трансформацій постсучасності, що все прискорюються. В постпарадигматичних відношеннях постмодерну виникає змістовна несумірність концептів та термінів, які раніше використовували вчені. Останнє призводить до проблеми змістовної інтерпретації змістів; інтерпретація стає тим єдиним засобом, за допомогою якого індивід тлумачить «картину світу». Звідси – пріоритетна роль герменевтики в якості ключа до постмодерністської мутації концептів та змістів. З іншого боку, проліферація «герменевтичного повороту» багато у чому пов’язана з радикальною зміною взаємовідносин між «високою» та «низькою» культурою, які обтяжені «інфернальною машиною» (Ф. Джеймсон) конс’юмеризму. Ідеологія постмодерну стверджує, що віра в засадничі філософські концепти репрезентує утопічне мислення, і абсолюти моральних якостей людини піддаються агресивній критиці з боку самих різних ідеологічних позицій та напрямків. Однак «проект людини» неможливий без «морального закону», без утопічного духу віри в добро, істину та красу.