ПРОБЛЕМА ПОХОДЖЕННЯ ЖИТТЯ І САМООРГАНІЗАЦІЯ С- ПРОСТОРУ

Анотація

В роботі обґрунтовано актуальність теми, цілі і задачі дослідження, сформульовано мету, зроблено огляд попередніх публікацій.

В основній частині представлені характеристики апарату дослідження (хвильова модель С-простору, теорія самоорганізації С-простору та відкритих складних систем), а також результати перевірки відповідності апарату умовам виникнення та ознак життя (сформульовані авторами на основі наведених в огляді даних). Перевірка показала, що апарат відповідає об'єкту дослідження.

Дано визначення життя, яке відповідає його системному розумінню в рамках теорії самоорганізації. Його перевагою, порівняно з відомими визначеннями, є інваріантність стосовно умов на Стародавній Землі, а також особливостей земного життя, що дозволяє досліджувати походження життя без прив'язки до земних умов. У свою чергу, задаючи конкретні умови та особливості як калібрування, можна адаптувати визначення для вирішення конкретних завдань.

Такий підхід дозволяє, спираючись на відомі дані, сформулювати гіпотезу про біокристалічну природу перших живих організмів і проміжних форм, їх «двовимірність», а також місця виникнення, пояснити ряд властивостей живих організмів, зокрема виникнення спадковості, а також ускладнення та адаптивність реакцій абіогенного синтезу в той час, коли не існувало природного відбор,у загальними закономірностями самоорганізації відкритих складних систем у дисипативному середовищі, що випливають з теорії самоорганізації С-простору. Механізм природного відбору також можна розглядати як одне з можливих калібрувань загального сценарію самоорганізації, що реалізується в земних умовах.

Зіставлення цієї гіпотези з сучасними уявленнями про «останнього спільного предка» (LUCA) показують їх значну схожість.

У висновках оцінено теоретична та практична значимість отриманих результатів.

Ключові слова: походження життя, С- простір, теорія самоорганізації, біокристали.