Погляди філософів та педагогів-класиків на відповідальність і відповідальне ставлення до батьківства

Анотація

У статті проаналізовано погляди філософів  (Е. Роттердамський,  Ж. - Ж. Руссо)  та  педагогів-класиків (Я. Коменський, Й. Песталоцці, А. Макаренко, В. Сухомлинський, М. Стельмахович) на проблему формування  відповідальності й відповідального ставлення до батьківства в студентської молоді. Наголошено, що актуальність порушеної проблеми визначається тим, що сім’я нині припиняє бути тим середовищем, яке виховує дитину, а молодь обмежує підготовку до майбутнього сімейного життя розв’язанням матеріальних питань і мало уваги приділяє відповідальному ставленню до майбутнього батьківства. Саме тому, на думку авторів статті, важливо процес підготовки молоді до виконання ролей батька / матері організовувати, спираючись на провідні ідеї  філософів  і педагогів-класиків. У процесі наукового пошуку було використано такі методи дослідження, як: аналіз, синтез, узагальнення та систематизація. Поняття «відповідальність» розглянуто в статті як максимальне вираження суб’єктної позиції людини в діяльності; добровільне покладення на себе  обов’язків забезпечення умов її здійснення, гарантій її результату й готовність відповідати за будь-які наслідки. Підкреслено, що відповідальність  формується й розвивається лише в соціальній взаємодії особистості та прямо пов’язана з наданням особистості свободи щодо ухвалення рішень з урахуванням індивідуальних та вікових особливостей. Відповідальне ставлення до батьківства розуміється як стійка внутрішня якість особистості (як елемент свідомості), що ґрунтується на усвідомленні нею власного життєвого вибору й готовності самостійно виконувати завдання, пов’язані з майбутнім сімейним життям, плануванням сім’ї, народженням та вихованням дітей, і відображає прийняття системи власної відповідальної залежності від членів своєї сім’ї та суспільства.  Зазначено,  що  і філософи, і педагоги-класики наголошували на необхідності формування в молоді відповідальності  як  особистісної  якості й відповідального ставлення до батьківства як особистісної й суспільної цінності.