Виховання соціальної зрілості старшокласників у позаурочній діяльності: принципи та підходи

Анотація

У статті порушено питання виховання соціальної зрілості старшокласників у позаурочній діяльності. Зазначено, що трансформаційні процеси, які мають місце в сучасному українському суспільстві, зумовлюють нові погляди на виховання особистості, її становлення як суб’єкта, здатного до вільного гуманістично орієнтованого вибору, спроможного не лише адаптуватися, а й активно прилучатися до життєдіяльності соціуму, виконувати сукупність соціальних ролей, насамперед ролей громадянина, сім’янина, фахівця. З огляду на це, визначено концептуальні засади виховання у молодого покоління, передовсім тієї його частини, яка навчається в загальноосвітніх школах, соціальної зрілості як інтегративної властивості особистості, що виявляється у сформованості соціальних настанов, спрямованих на свідому реалізацію суспільних норм і цінностей; виявів соціальних якостей; оволодіння сукупністю основних соціальних ролей, що дають змогу особистості компетентно діяти в усіх сферах суспільного життя. У статті також розкрито основні принципи виховання соціальної зрілості старшокласників у позаурочній діяльності та підходи до виховного процесу. Доведено, що, будучи процесом організації та стимулювання активної діяльності особистості щодо набуття нею суспільного досвіду, засвоєння вироблених людством цінностей, створення сприятливих умов для реалізації свого природного ставлення до життя, утвердження суспільно значущих норм і правил поведінки, сучасне виховання має відмовитися від авторитаризму в педагогічному спілкуванні, передачі дітям знань як непорушних догм соціального досвіду. Виховання покликане залучити дитину до творчої діяльності, сприяти збагаченню її досвідом емоційно-ціннісних відносин.