ГЕОМЕТРИЧНІ АСПЕКТИ ТЕХНОЛОГІЇ ОБРОБКИ ДІАМАНТІВ

Abstract

В роботі розглядається спосіб по оволодінню методами перетворення алмазу в коштовний діамант, а також залежність форми каменю від параметрів діаманту, адже при виготовленні діамантів обов’язковим є виробниче  вивчення та огранка.

Кристалічна структура алмазу складається з атомів, зв’язаних між собою спільними електронами. В структурі алмазу кожен атом вуглецю знаходиться в оточені чотирьох інших атомів, що знаходяться в вершинах тетраедра. Алмаз відноситься до кристалів з кубічною структурою. Елементарна комірка структури алмазу представляє собою куб і складається з двох взаємно проникних ідентичних гранецентрованих кубічних підрешіток зміщених одна відносно одної вздовж просторової діагоналі куба на відстань однієї четвертої її довжини.

Огранені алмази – діаманти – характеризуються формою і типом огранки. Форма діаманту визначається контуром при огляді діаманту зверху (з площадки), а тип огранки – характером розміщення граней і їх формою (трикутник, ромб, трапеція і т.д.). В процесі вивчення технології виготовлення діамантів потрібно розрізняти два поняття: форма ограненого кристалу і характер огранки його поверхні (тип огранки). Форма діаманту має забезпечувати його зовнішню красоту, високий показник гри кольорів та блиску.

При огранці алмазів в діаманти найбільш розповсюдженими є два типи огранок: діамантова і східчаста. Діамантовий тип огранки використовують в основному при виготовленні круглих та фантазійних діамантів. Східчастий тип огранки використовують при виготовленні діамантів прямокутної форми.

Любі відхилення в геометрії діамантів від ідеальної призводять до зниження їх вартості, яка визначається за сумою затрат, пов’язаних з втратою маси діаманту та затратами часу на переогранку діаманту за параметрами ідеальної огранки.