КОМПОНЕНТНИЙ АНАЛІЗ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ У ШКОЛЯРІВ ЦІННІСНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ЛЮДИНИ

Аннотация

У статті розкрито психолого-педагогічні засади процесу формування у школярів ціннісного ставлення до людини. Обґрунтовано роль когнітивного та емоційного компонентів у розвитку самосвідомості вихованців. У процесі аналізу структури і створення детальної характеристики всіх сладників ціннісного ставлення до людини для зручності інтерпритації результатів проведеного експериментального дослідження визначено три основні групи компонентів феномена, що вивчається. Зокрема у структурі виховання ціннісного ставлення до людини виділено когнітивний (інтелектуальний), емоційно-ціннісний і діяльнісно-практичний компоненти. Усвідомлення особистістю ставлення до людини (до самої себе й до іншого) є можливим крізь призму трирівневої структури самосвідомості: по-перше, через відображення суб’єкта в системі його органічної активності; по-друге, у системі його колективної предметної діяльності та детермінованих нею відносин; по-третє, у системі особистісного розвитку. На кожному з рівнів самосвідомість розглядається як механізм зворотнього зв’язку, який відрізняється за своїм змістом і функціями. Відповідно до цих рівнів визначено й одиниці самосвідомості: а) на рівні органічної самосвідомості така одиниця має сенсорно-перцептивну природу; б) на рівні індивідної самосвідомості являє собою сприймання себе в оцінках інших людей, своєї вікової, статевої та соціальної ідентичності; в) на рівні особистісної самосвідомості такою одиницею є конфліктний зміст, який при зіткненні у вчинку одних особистісних якостей з іншими розкриває значення власних особливостей і сигналізує про це у формі емоційно-ціннісного ставлення до себе. Такі моральні категорії, як доброта, совість, обов’язок, і такі якості, як сила волі, мужність, прагнення до творчості виявляються особистістю у себе самої в ситуаціях, коли вони чи їх брак перешкоджають власній активності чи, навпаки, стають умовами, що полегшують діяльнісну самореалізацію. Діяльнісно-практичний компонент у структурі ціннісного ставлення є важливим підсумком зусиль виховання і самовиховання на шляху до вдосконалення особистості у її гуманістичному розвитку. Емоційно-ціннісне ставлення до себе, що виражається в почутті власної гідності, самоповазі або, навпаки, в осуді себе, у проявах докорів меншовартості, у структурі особистості є важливим компонентом формування такого узагальненого утворення, як ціннісне ставлення до людини загалом. Це результат осмислення у світлі значущих етичних оцінок своєї поведінки, переживань, рішень. Воно пов’язане також із пізнанням інших людей, особливостей спілкування й взаємодії з ними, їхніх ставлень (симпатії, антипатії) до конкретної людини. Особистість нерідко уникає актуального усвідомлення негативного ставлення до себе, що не сприяє правильній самооцінці. Засвоєні наукові знання про людину, її призначення та зміст життя, відомості про загальнолюдські якості, осмислення того, як діяти в тій чи іншій ситуації, адекватна самооцінка можуть сприяти позитивному розвитку емоційно-ціннісного ставлення до себе, а надалі – і до інших людей. Окреслена проблема стала предметом експериментального аналізу, проведеного з використанням відомих методик дослідження особистості, які були адаптовані до специфіки проблеми, яку ми вивчали. У статті наведено фрагмент проведеного нами дослідження особливостей процесу формування ціннісного ставлення до людини на рівні когнітивного та емоційно-ціннісного компонентів.

Ключові слова:

ціннісне ставлення до людини; емоційно-ціннісне ставлення до себе; когнітивний компонент; емоційний компонент; діяльнісно-практичний компонент; трирівнева структура самосвідомості.