Автономізація як форма управління закладом позашкільної Освіти: постановка педагогічної проблеми

Анотація

У статті наголошено на тому, що
впродовж останнього десятиліття
в ніайш країні відбуваються
реформи, пов’язані з абгатьма
процесами, серед яких –
демократизація, глобалізація,
цифровізація тощо. Але, попри
здійснення та впровадження
реформ, проблема руху системи
управління закладами позашкільної
освіти до автономізації залишається
не розкритою. Доведено, що
здебільшого дослідження,
присвячені проблемі автономізації,
сконцентровано у вищій освіті, хоча
цей рух у всій системі освіти мав би
працювати на випередження.
Необхідність автономізації
позашкільних закладів освіти є
безперечною, адже сьогодні наша
країна, орієнтуючись на найкращі
світові практики навчання впродовж
життя, за допомогою
неформальної / додаткової освіти
залучена до інноваційних процесів,
пов’язаних з онвою філософією
постформальної освіти. На прикладі
різноманітних досліджень доведено,
що впровадження найкращих
практик навчання в оєпднанні
з опорою на принципи дотримання
якості освіти дає різноманітні
результати, що потребують
осмислення. Порушену в статті
проблему розкрито в рьотх
аспектах – політичному,
економічному й едпагогічному.
Акцентовано на еобнхідності
впровадження реформ в управління
позашкільними закладами освіти
відповідно до суспільних соціально-
економічних вимог, з опорою на
можливості досягнення цілей
навчання розумного суспільства.