Діалогічні стратегії в культурно-освітньому просторі: методологічні засади та міжкультурне розуміння

Анотація

У статті досліджено методологічні засади й сутнісні характеристики діалогу як феномена міжкультурної та освітньої взаємодії. Розкрито еволюцію концепції діалогу – від класичної сократівської моделі та філософської герменевтики до сучасного розуміння в контексті комунікативної етики та культурно-освітнього процесу. На основі наукових праць Ф. Розенцвейга, Ю. Габермаса, К.-О. Апеля та українських дослідників обґрунтовано принципи діалогічного розуміння та полідискурсивності як ключових складових формування толерантного багатокультурного й духовно зорієнтованого освітнього середовища. Особливої уваги приділено взаємодії наукового, філософського, релігійного та освітнього дискурсів, які сприяють розвитку моральних, інтелектуальних і громадянських компетентностей. Зроблено висновок, що міжкультурний діалог функціонує як педагогічний метод і як культурна стратегія, спрямована на духовне зростання людини, соціальну стабільність і гармонізацію міжрелігійних та міжкультурних відносин.

Ключові слова: міжкультурний діалог; полідискурсивність; освітній дискурс; комунікативна стратегія; діалогічна освіта; духовний розвиток; толерантність.