ГЛОБАЛЬНІ ТРЕНДИ РОЗВИТКУ ШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ: ВЕКТОР ЗМІН ДЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ МАЙБУТНЬОГО

Анотація

У статті досліджено провідні глобальні тенденції розвитку шкільної освіти та обґрунтовано вектори їхньої адаптації для української школи майбутнього в умовах подолання наслідків війни й екстремальних криз. Проаналізовано вплив глобальної нестабільності на освітні системи та визначено стратегічну необхідність переходу вітчизняної школи від моделі виживання до моделі освітньої резильєнтності. Розглянуто ключові макротренди 2025-2026 років, зокрема системну інтеграцію штучного інтелекту (ШІ) як базової інфраструктури, перехід до гіперперсоналізованого та гібридного навчання, а також трансформацію ролі педагога в межах парадигми «доповненого вчителя» (The Augmented Educator). Доведено, що ефективне подолання масштабних освітніх втрат і психологічної травматизації українських учнів потребує синергії високих технологій (High-Tech) та глибокого людиноцентричного підходу (High-Touch). Запропоновано вектор змін, що ґрунтується на трьох стовпах: технологічній компенсації за допомогою ШІ-інструментів, організаційній стійкості через гібридні формати та ціннісному зціленні через програми соціально-емоційного навчання й емоційного добробуту (wellbeing).

Ключові слова: глобальні освітні тренди; українська школа майбутнього; освітня резильєнтність; штучний інтелект в освіті; доповнений вчитель; освітні втрати; соціально-емоційне навчання; гібридне навчання.