СЕНСОЖИТТЄВИЙ УНІВЕРСУМ ПРОФЕСОРКИ НІЛИ ВОЛОШИНОЇ: СМИСЛОТВОРЕННЯ У НАУКОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ПОСІБНИКОТВОРЕННІ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню «сенсожиттєвого універсуму» професорки Н. Волошиної – видатної постаті в українській літературній освіті. Автори визначають «сенсожиттєвий універсум» як інтегральний простір особистісних і професійних смислів, де наукова діяльність функціонує як форма культурно-освітнього служіння. У дослідженні синтезовано класичний соціологічний підхід до наукового етосу та філософсько-антропологічний вимір життя вченої. Обґрунтовано, що професійний шлях Н. Волошиної втілює концепцію М. Вебера «науки як покликання». Концептуальною основою є інтелектуальна аскеза та етична суворість. Вони узгоджуються з інституційними імперативами наукового етосу Р. Мертона – універсалізмом, колективізмом та безкорисливістю. Ці об’єктивні норми поглиблюються через ефект «смислового резонансу», описаний С. Кримським. Його наукове знання стає життєво важливим особистісним смислом як для дослідника, так і для педагога. Аксіома «сродної праці» Г. Сковороди перетворює науковий пошук із зовнішнього обов’язку до внутрішньої потреби. Особливу увагу приділено методиці посібникотворення як центральному компоненту універсуму Н. Волошиної. Навчальний посібник інтерпретується не просто як методичний інструмент, а як «культурно-методичний текст» та модель ціннісного діалогу між учителем і учнем. У статті ідентифіковано ключові компоненти її системи: концептуально-ціннісний, структурно-змістовий, методичний (моделювання уроку) та рефлексивно-аналітичний блоки. Автори доходять висновку, що спадщина Н. Волошиної залишається методологічно значущою для сучасної української освіти. Вона створює підґрунтя для розроблення гуманістичних, ціннісно-орієнтованих навчальних матеріалів.

Ключові слова: Н. Волошина; сенсожиттєвий універсум; науковий етос; смисловий резонанс; посібникотворення; методика літературної освіти; аксіологічний підхід; гуманістична педагогіка.