Доброчесність і благо: про еволюцію етики Платона

Анотація

Етика є найважливішою частиною філософії Платона, відповіддю на кризу традиційної моральності, що припала на час його життя. Філософ переосмислює древнє поняття чесноти – арєте, показуючи, що окремі чесноти недосяжні без філософського знання про них, а це вимагає введення поняття загальної чесноти. Такою загальною чеснотою в етиці Платона стає благо, яке набуває в його філософії спочатку космологічний і метафізичний сенси, а потім стає головним поняттям його політичного вчення. Автор стверджує, що заключний крок у побудові своєї етики Платон робить у своєму останньому діалозі «Закони», в якому він намагається показати зв'язок між благом та індивідуальною чеснотою. Таким чином, етику слід розглядати як інтегративний елемент всієї платонівської філософії.

Ключові слова: платонізм, чеснота, благо, етика, космологія, політична філософія.